9. Проблема духовності і культури в публіцистиці Шептицького.

Шептицький – ідеал національного та християнського. Сформував УГКЦ націоналістичною, його реформи зміцнили й оздоровили Церкву.

Стаття “Значення національного мистецтва” (1934 р.) – мистецтвово важливе для духовного розвитку людини.

Статтю «З філософії культури» 1935р. Шептицький пише на замовлення Огієнка, що збирався видавати журнал «Наша культура». Шептицький у статті:

·                                             Війна і культура – речі несумісні.

·                                             Справжня культура неможлива без моралі й добра, і головне – без віри в Бога. Тобто, істинна культура ґрунтується на християнській вірі.

Цитата: «світ тепер оцінює національну культуру так високо, що тільки під фірмою нац. к-ри можна здобути місце в світовій к-рі». Процес орієнтації на світову к-ру не можливий без збереження і вироблення національного стилю, національної самобутності. Нам необхідно орієнтуватися на культуру вселенську, бо орієнтація на себе самих сприятиме хуторянству з його гіпертрофованою самозакоханістю.

Твори: Про Російський Католицький Екзархат (1927), Про обрядові справи (1931), Вірність традиції (1931), Праця над з'єднанням Церков (1940), Про обряди (1941), Як будувати Рідну Хату (1941).