3.Основні методологічні засади зах.-укр. преси 1 пол. ХХ ст.

Основними методологічними засадами західноукраїнської преси 1 половини ХХ ст. були ідея боротьби, ідея соборності, ідея державності.

Ідея державності у ХХ ст. пройшла заново всі етапи розвитку, від її проголошення до реалізації наприкінці століття. Процес формування укр. нації невід’ємний від ідеї державності. Ідеологи ідеї державності: Донцов (ідеолог націоналізму), Міхновський, організації й їх видання «Молодої України», «Сокола», «Січі», «Пласту», журнал «Відгуки». На жаль, вожді укр. революції Грушевський, Петлюра, Винниченко державниками не були й України без Росії не бачили.

Ідея соборності в укр. суспільстві існувала майже як молитва. Вона невіддільна від укр. історичної долі, свідомості й ментальності, так само, як ідея державності й боротьби за неї. Зародилася навіть раніше від ідеї державності, та півтораста років перекручувалася, деформувалася, спекулювалася. Теоретичні умови для розуміння поняття соборності створив Грушевський, довів, що укр. мають свій власний, самобутній, незалежний від інших історичний розвиток. Поборницьким духом була пройнята й «Руська трійця», проте згодом Вагилевич і Головацький відійшли від соборництва. Пропагандою ідеї соборності в Галичині займалася газета народовців «Діло». На поборницьких позиція стояли перші політичні партії Галичини: Українська національно-демократична партія, Русько-укр. радикальна партія, Укр. соціал-демократична партія. Ідеї самостійності й соборності намагався поєднати в «Ukraina irredenta» Ю.Бачинський. Соборниками були Міхновський, Франко, Шухевич, М.Лозинський, Кедрин, Січові стрільці, УВО, преса: «Студентський вісник», «Наш шлях», «Національна думка», «Молода Галичина», «Сурма».

Ідея боротьби. Преса 1 пол. ХХ ст. була чинником боротьби за укр. державність, за національні інтереси. Ідея боротьби відображає моральний і соціально-психологічний стан готовності іти на жертви, відбиває інтелектуальний рівень нації. Боротьбистами були Донцов (ідеєю боротьби пройнята абсолютна вся його публіцистика), Петлюра, Назарук, Коновалець, Стецько, УВО і її журнал «Сурма», «Січ», «Січові стрільці», преса ОУН («Розбудова нації», «Укр. голос», «Голос», «Вісті», «Голос нації», «Наш клич», «Наш фронт», «Бюлетень КЕ ОУН на ЗУЗ», «Юнак», «Юнацтво», «Гомін краю», «Самоосвітник», «Наш світогляд»), а також інша преса, що перебувала під їх впливом: «Студентський шлях», «Студентський вісник», літ. видання «Дажбог», «Обрії», «Напередодні».