Незважаючи
на постійні перешкоди і репресії польської адміністрації, у перші повоєнні роки
колишні старшини УСС, УГА, що повернулися з війни, а також таборів
військовополонених та еміграції, розпочали відновлювати довоєнні і створювати
нові спортивні товариства і клуби, готуючи молодь до майбутньої боротьби за незалежність
України. У міжвоєнний період гімнастично-спортивні організації розвивалися у
надзвичайно складних і суперечливих умовах. Друга Річ Посполита намагалася
підпорядкувати і контролювати легальні українські спортивні товариства. Все ж
вони і далі розвивалися та удосконалювали свою діяльність. Найбільш масовими за
чисельністю були “Сокіл-Батько”, “Пласт”, “Луг”, “Каменярі” та інші. Вони
намагалися не вступати у конфлікт з польською владою і пристосовувати свої
статутні положення згідно вимог владних структур. Рушійною силою післявоєнного
етапу боротьби галицького українства за незалежність було сокільство.
Відновивши
свою діяльність та створивши нові спортивні клуби у Львові, Перемишлі,
Тернополі, Станіславові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі, Бродах. Спорт очолювала
переважно професура, студентська, гімназійна молодь, що об’єднувалася у
спортивних клубах “Україна” (Львів), “Поділля” (Тернопіль), “Сянова Чайка”
(Перемишль), “Скала” (Стрий), “Чорногора”, “Пролом” (Станіславів), “Ватра”
(Дрогобич), “Богун” (Броди) та інші.
У
1922 р. під проводом “Сокола-Батька” було засновано спортову секцію, що згодом
реформується в Український Спортовий Союз (1924 р.), який керував усім
спортивним життям Галичини. Його очолив колишній сотник УСС, УГА, співзасновник
УВО
О. Навроцький. Важливим явищем стає відродження Запорізьких ігрищ (Українських
олімпіад), формування нової пластової ідеології. Також засновуються Карпатський
лещатарський клуб (КЛК), Український спортивний студентський клуб (УССК), Український
туристично-краєзнавче товариство (УТ-КТ) “Плай”, засновником і керівником якого
був професор Іван Крип’якевич. При “Плаї” існував спортивний клуб імені сотника
Ф.Черника.
Розбудовувалася
і зміцнювалася також пластова організація. Було засновано Український Улад
Старших Пластунів (сеньйорів), відомий курінь “Лісові Чорти”, що ґрунтувався на
християнсько-світоглядній ідеології, активізується видавнича діяльність
“Вогнів”, діє постійний стаціонарний і водний пластовий вишкіл української
галицької молоді в Карпатах, очолюваний “Сірим Левом” – Северином Левицьким,
Іваном Чмолою та Володимиром Янівим.
Упродовж
20-х років гімнастично-спортивні організації відновлюють видавництво –
часописів “Спорт”, “Спортові Вісти”, “Сокільські Вісти”, “Луговик”. Це був
початок активної боротьби українських політичних сил за вплив та опанування
сокільським, спортивним рухом. Надзвичайно відчутною була боротьба та
завоювання Організації Українських Націоналістів за опанування всіма
ланками спорту і Пласту.
Польська
влада переслідувала й заборонила діяльність гімнастичного товариства “Січ”.
Тому в березні 1926 року на основі “Січей” було створено товариство “Луг”. Його
очолив колишній генерал-хорунжий армії УНР Роман Дашкевич. Для організаційного
зміцнення товариства з липня 1926 року виходить щомісячник “Вісти з Лугу”, а
також було підготовлено “Підручник для руханково-пожарничих Січей та
Лугів”.
Послідовна
асиміляторська політика влади, фактична відсутність єдності українських
політичних сил штовхали українську молодь до застосування радикальніших форм
боротьби: підпалів майна польських власників, пошкоджень ліній зв’язку та інше.
Антипольські виступи стали приводом до “пацифікації” – переслідування, арештів
членів “Сокола”, “Лугу”, розпуску “Пласту”.
Спортивно-гімнастичним
організаціям та товариствам, зокрема Пласту, велику допомогу надавала
Українська Греко-Католицька Церква, насамперед митрополит Андрей Шептицький За
їх допомогою було розбудовано стаціонарні пластові табори у Карпатах для
вишколу галицької української молоді. Греко-католицьке духовенство брало участь
у відкритті та освяченні святкових спортивних змагань, сокільських, пластових
здвигів та Запорізьких ігрищ, Днів українського спортовця. Нерідко сокільські,
пластові, спортивні осередки на місцях очолювали священики та дяки, які
проводили з молоддю релігійну, морально-етичну, виховну роботу. Кожне
товариство мало свого духовного опікуна.
Започаткована
в Галичині на початку 1931 року, Католицька акція набула значного поширення
серед української молоді. Були створені нові організації та структури –
“Українська Молодь Христові”, товариство “Католицька Акція Української Молоді”.
Митрополит А. Шептицький ініціював створення національно-виховної,
християнської, спортивної організації – “Орли”-КАУМ. З весни 1937 року воно
діяло в парафіях на терені трьох воєводств під патронатом митрополичого
Ординату. Крім А. Шептицького, вагому організаційно-матеріальну допомогу
товариству “Орли”-КАУМ, надавали також інші церковні сановники.
Греко-католицька церква брала активну участь і в організації спортивних
робітничих, ремісничих товариств, клубів та секцій.
На
початку 30-х років було засновано культурно-спортивний Союз Української
Поступової Молоді ім. М. Драгоманова “Каменярі”. Він діяв спочатку під
впливом просоціалістичних ідей, з випуском свого першого пресового щомісячника
“Каменярі” та радянофільських партій, але напередодні Другої світової війни
повністю перейшов на національну платформу.
Польський
уряд намагався паралізувати український гімнастично-спортивний рух, зокрема
свідченням тому “Луги”. У 1937 році у 718 його осередках, переважно сільських,
об’єднувалося близько 40 тисяч юнаків і дівчат. Лугова організація була
найчисельнішою в краю. Було розпущено Український Спортовий Союз (1937) та дев’ять
його структур: “Плай”, спортивний клуб ім. сотника Ф. Черника, Український
Студентський Спортивний Клуб, Карпатський Лещетарський Клуб та інші клуби. Було
заборонено часописи “Готові”, “Змаг” і“Спорт”.
Таким
чином, у міжвоєнний період гімнастично-спортивні організації Галичини
переживали непростий процес формування і переосмислення своїх
ідейно-світоглядних принципів. У міру своїх можливостей вони впливали на
національно-визвольний рух.
Комментариев нет:
Отправить комментарий